21 вересня у школі відбулися уроки мужності:

•  “Пам`ять про прадідів жива” – на шкільному стенді – прадіди семикласників: Засенко А.П., Білик М. С., Цвикор П. Д. (виховна година у 7 класі, класний керівник Барабан М. В.)

• “Герої поряд: мужність українських військових на прикладі Надії Савченко”  (година виховання у 6 класі, класний керівник Гопкало Ю.А.)
• 

• “Патріот  – звучить гордо!” (година спілкування у 10 класі, класний керівник Криворучко С. В.
• 

ЦІкава та повчальна відкрита година  патріотичного виховання на тему: “Я вірю у свій народ і в перемогу!”, присвячена Надії Савченко, відбулася у 3 класі (вчитель Пасько Г. І.)

Вже стало традицією, що кожного року учні п`ятого класу презентують свої родинні дерева.

У передостанню суботу листопада увесь світ поминає жертв   штучно організованого голодомору 1932-1933 років, коли загинули страшною смертю мільйони українців.

Учні нашої школи сумують разом з усіма. Ми підготували та провели лінійку-реквієм “Таке не повинно повторитися!”

9 листопада українці всього світу відмічають День української писемності. Традиційно до цього свята у нашій школі учні пишуть диктанти та беруть участь у І етапі Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.

До 70-річчя вигнання нацистських окупантів із України, яке відмічаємо 28 жовтня нинішнього року, у рамках програми патріотичного виховання в нашій школі пройшли години мужності,  організовано тематичну екскурсію у шкільному музеї,  відбулося покладання квітів до меморіального комплексу воїнам, що загинули під час Другої світової війни.

У  лютому відзначають скорботний День пам’яті воїнів-афганців. 25 років тому для багатьох родин закінчилася страшна неоголошена війна. 15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день завершив календар афганської війни для радянських людей. Була дописана остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Припинили надходити похоронки з Кандагару і Гардеса, Джелалабада і Кабула.

Що ми знаємо про афганську війну? Можна розказувати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років, мовою цифр, будь-яка війна в цифрах — це моторошно й страшно. А через афганську війну протягом  1979-1989 ро­ків пройшло понад 160 тисяч юнаків, призваних до лав Радянської армії з України. Не повернулося додому близько 4 тисяч, 3280 з них загинуло, зникли безвісти 80 солдат, 3560 стали інвалідами. Уже після закінчення війни померло від ран, захворювань  понад 7 тисяч воїнів-афганців. І це тільки офіційна статистика, а за неофіційними даними жертв  у багато разів більше!

Чи треба взагалі згадувати про цю війну? Багато хто говорить, що не треба. Але ми вважаємо, що  необхідно згадувати до тих пір, аж поки людство не спроможне  буде сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!»

У п”ятницю, 14 лютого, до нашої школи були запрошені колишні воїни-афганці: Кулик Григорій Іванович, Гопкало Микола Анатолійович, Гопкало Михайло Володимирович та голова ради ветеранів-афганців Ківало Володимир Вікторович. За участі почесних гостей відбувся усний журнал “Час і досі не загоїв рани…” та тематичні виховні години по класах.

В пам`ять про подвиг батьків…