18 травня в Україні та світі згадують про жертв депортації кримськотатарського народу з Криму в 1944 році. Того дня до Середньої Азії з півострова був відправлений перший ешелон з кримських татарами. Усього депортували більше 180 тисяч людей.

Операція з депортації розпочалася о 4-й годині ранку 18 травня 1944 року, завершилася о 16 годині 20 травня. Операцію здійснювали війська НКВС у кількості 32 тис. людей.

Кримським татарам давали від кількох хвилин до півгодини, щоби зібратися, потому вантажівками везли на залізничні станції. Звідти ешелонами, у наглухо зачинених товарних вагонах – до місць заслання – до Узбекистану та прилеглих районів Казахстану та Таджикистану. Невеликі групи людей потрапили до Марійської АРСР, на Урал та до Костромської області Росії. У дорозі людей годували рідко і погано, померлих ховали біля залізничного полотна, або не ховали взагалі.

Серед причин виселення влада СРСР називала дезертирство кримських татар із Червоної армії, співпрацю з нацистами та розправу над радянськими партизанами.

Уже за часів перебудови, 14 листопада 1989 року, Верховна Рада СРСР ухвалила «Декларацію про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, що були піддані насильницькому переселенню, і забезпечення їхніх прав», якою безперечно засудила практику насильницького переселення цілих народів як найтяжчий злочин, що суперечить основам міжнародного права.

Масове повернення кримських татар до Криму розпочалося наприкінці вісімдесятих років минулого століття.

12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

18 ТРАВНЯ О 12:00 НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ БУДЕ ОГОЛОШЕНА ХВИЛИНА МОВЧАННЯ В ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКИХ ТАТАР.

8 травня у Любарецькій школі урочистим мітингом та покладанням квітів відмітили День пам’яті та примирення

22 січня ми щорічно святкуємо День Соборності, свято, встановлене у честь проголошення Першої Незалежності та Акту злуки УНР і ЗУНР.

Незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради у 1918 році, а вже за рік, у той же день, на Софійському майдані в Києві, відбулось офіційне об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в одну державу.

«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Фактично, саме цей день є Днем Незалежності України, а не 24 серпня 1991 року. Другу дату можна вважати днем Відновлення Незалежності після тривалої окупації.

Переговори щодо об’єднання ініціювала саме Західноукраїнська Народна Республіка, в обличчі її лідерів. Та ініціатива ця не була якимсь спонтанним рішенням, адже існував цілий об’єднавчий рух, який ставив собі за мету соборність Української держави.

У період радянського режиму, День Соборності не святкувався і вважався «контрреволюційним святом», а всі офіційні згадки про нього ретельно знищувались.

Перше офіційне та масштабне святкування відбулось аж у 1939 році, в столиці Карпатської України, місті Хуст. На той час ці землі знаходились у складі Чехословаччини, а День Соборності став найбільш масовим заходом українців за 20 років. На демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців.

В сучасній Україні, на державному рівні, вперше відзначався цей день вже у 1999 році. Хоч свято досить молоде, але ж насправді у цьому році відбудеться вже 20-та річниця!

Українці завжди влаштовували різноманітні способи вшанувати цей день, але останні декілька років, свято набуло неабиякого значення та навіть нового сенсу. Адже зараз як ніколи гостро стоїть питання Соборності України. Це свято повинно стати нагадуванням про те, яких зусиль та жертовності коштувало нашим предкам об’єднання українських земель, які невпинно намагались розділити та привласнити, як зі Сходу, так і з Заходу. Сьогодні ж ми бачимо, наскільки важливим було це нагадування. Адже той самий ворог знову намагається зруйнувати українську державність, навіть через сотню років.

Ще один цікавий факт: у 2011 році, указом президента-утікача, Віктора Януковича, День соборності 22 січня був скасований на офіційному рівні. А відновлено вже у 2014 році, після його втечі.

Попри ці офіційні дати чисельних встановлень та скасувань свята, українці набагато довше святкують День Соборності, не змінюючи своїм традиціям.

Живий ланцюг — символ та головна традиція Дня Соборності

Головною традицією у День Соборності став живий ланцюг — історія цієї традиції починається з 1990 року, коли патріотично налаштовані українці вирішили так символічно продемонструвати державну єдність. Він протягувався з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного.

З 2000-х років у Києві щорічно влаштовують живий ланцюг вздовж моста Патона, котрий пролягає між правим та лівим берегами Києва, таким чином символізуючи об’єднання Сходу та Заходу України.

Також у різних містах України влаштовують символічний живий ланцюг, в знак поваги до цього свята. Усі охочі долучитись до дійства беруть із собою державні жовто-блакитні прапори, та просто приєднуються, ставши частинкою ланцюга.

Приєдналися до символічного живого ланцюга і учні Любарецької школи.

День па́м’яті жертв голодоморів — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада (у цьому році це 24 листопада). Учні нашої школи долучилися до відзначення пам*яті цієї трагедії, провели годину скорботи  “Не погасити пам’яті вогонь“

     Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій, як Голодомор 1932 -1933 років. Він став національною катастрофою. За один рік загинула п`ята  частина населення України. Штучний голод за різними оцінками забрав від семи до десяти мільйонів життів українців. Люди вмирали цілими селами. Тож пам’ятаймо ту неймовірну ціну, яку заплатив наш народ за право жити.

Нинішній рік є ювілейним для нашої школи. 55 років тому розпочалося навчання  у новому приміщенні Любарецької школи, що є діючим і зараз.

Завдяки Засенку Леоніду Андрійовичу  усі бажаючі мали змогу познайомитися з історією на фотовиставці “Історія школи у фотографіях”

Вітання рідній школі від нинішніх учнів:

День села – це свято, яке єднає всіх жителів  громади, пов’язує минуле, сьогодення та майбутнє.  Історія кожного села є часточкою історії нашої держави. А її, відомо, творять добрі, щирі, працьовиті люди.  Наші Любарці споконвіку славилися неповторною культурною спадщиною, славетною історією та своїми людьми.

День села Любарці  відмічаємо 21 вересня. Саме в цей день у 1943 році наше село було визволене від фашистських загарбників. Тому щороку 21 вересня ми вшановуємо героїв, тих, хто боровся і бореться за мирне небо над нашими головами.

Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів. 8 Травня майже весь світ відзначає  День пам’яті і примирення.   Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутний.

Відзначення Дня пам`яті і примирення у Любарецькій школі:

Свято Перемоги над нацизмом, яке ми відзначаємо 9 травня – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом’янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всьо­го світу війни.

До Міжнародного дня визволення в`язнів нацистських концтаборів у нашій школі 10 – 11 квітня було проведено ряд заходів:

• тематична виставка художньої документальної літератури “Фашистські табори смерті – геноцид проти людства” (продовжується до 13 квітня)
• 
• уроки пам`яті до Дня визволення вязнів фашистських таборів
• 
• перегляд відеофрагментів “Жертви тоталітаризму ХХ століття”
• 

Кінець січня знаменується кількома трагічними датами, про які ми маємо пам`ятати. Це 27 січня, коли ми відзначаємо  Міжнародний день пам`яті жертв Голокосту,  та 29 січня, коли ми згадуємо подвиг українських патріотів – героїв Крут.

У зв`язку із цими подіями в понеділок, 29 січня,  у нашій школі було проведено ряд виховних заходів: години пам`яті “Про це забувати не можна!”, перегляд тематичних відеофільмів, випуск стінгазет, присвячених героям Крут, виставка історичних книг.

З нагоди Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у Любарецькій школі відбулася презентація книги поезій ліквідатора наслідків аварії Миколи Андрійовича Дорошенка (нині, на жаль, покійного)