Архив метки: патріотичне виховання

День Соборності України

22 січня ми щорічно святкуємо День Соборності, свято, встановлене у честь проголошення Першої Незалежності та Акту злуки УНР і ЗУНР.

Незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради у 1918 році, а вже за рік, у той же день, на Софійському майдані в Києві, відбулось офіційне об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в одну державу.

«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Фактично, саме цей день є Днем Незалежності України, а не 24 серпня 1991 року. Другу дату можна вважати днем Відновлення Незалежності після тривалої окупації.

Переговори щодо об’єднання ініціювала саме Західноукраїнська Народна Республіка, в обличчі її лідерів. Та ініціатива ця не була якимсь спонтанним рішенням, адже існував цілий об’єднавчий рух, який ставив собі за мету соборність Української держави.

У період радянського режиму, День Соборності не святкувався і вважався «контрреволюційним святом», а всі офіційні згадки про нього ретельно знищувались.

Перше офіційне та масштабне святкування відбулось аж у 1939 році, в столиці Карпатської України, місті Хуст. На той час ці землі знаходились у складі Чехословаччини, а День Соборності став найбільш масовим заходом українців за 20 років. На демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців.

В сучасній Україні, на державному рівні, вперше відзначався цей день вже у 1999 році. Хоч свято досить молоде, але ж насправді у цьому році відбудеться вже 20-та річниця!

Українці завжди влаштовували різноманітні способи вшанувати цей день, але останні декілька років, свято набуло неабиякого значення та навіть нового сенсу. Адже зараз як ніколи гостро стоїть питання Соборності України. Це свято повинно стати нагадуванням про те, яких зусиль та жертовності коштувало нашим предкам об’єднання українських земель, які невпинно намагались розділити та привласнити, як зі Сходу, так і з Заходу. Сьогодні ж ми бачимо, наскільки важливим було це нагадування. Адже той самий ворог знову намагається зруйнувати українську державність, навіть через сотню років.

Ще один цікавий факт: у 2011 році, указом президента-утікача, Віктора Януковича, День соборності 22 січня був скасований на офіційному рівні. А відновлено вже у 2014 році, після його втечі.

Попри ці офіційні дати чисельних встановлень та скасувань свята, українці набагато довше святкують День Соборності, не змінюючи своїм традиціям.

Живий ланцюг — символ та головна традиція Дня Соборності

Головною традицією у День Соборності став живий ланцюг — історія цієї традиції починається з 1990 року, коли патріотично налаштовані українці вирішили так символічно продемонструвати державну єдність. Він протягувався з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного.

З 2000-х років у Києві щорічно влаштовують живий ланцюг вздовж моста Патона, котрий пролягає між правим та лівим берегами Києва, таким чином символізуючи об’єднання Сходу та Заходу України.

Також у різних містах України влаштовують символічний живий ланцюг, в знак поваги до цього свята. Усі охочі долучитись до дійства беруть із собою державні жовто-блакитні прапори, та просто приєднуються, ставши частинкою ланцюга.

Приєдналися до символічного живого ланцюга і учні Любарецької школи.

Андріївські вечорниці

У рамках Подорожі по Барвінковій країні учні старших класів нашої школи організували  та провели для школярів початкових класів традиційні для українців Андріївські вечорниці з калитою, піснями, танцями, гаданнями і, звичайно ж, частуваннями з варениками.

Нашій школі – 55

Нинішній рік є ювілейним для нашої школи. 55 років тому розпочалося навчання  у новому приміщенні Любарецької школи, що є діючим і зараз.
Завдяки Засенку Леоніду Андрійовичу  усі бажаючі мали змогу познайомитися з історією на фотовиставці “Історія школи у фотографіях”

Вітання рідній школі від нинішніх учнів:

День села Любарці

День села – це свято, яке єднає всіх жителів  громади, пов’язує минуле, сьогодення та майбутнє.  Історія кожного села є часточкою історії нашої держави. А її, відомо, творять добрі, щирі, працьовиті люди.  Наші Любарці споконвіку славилися неповторною культурною спадщиною, славетною історією та своїми людьми.
День села Любарці  відмічаємо 21 вересня. Саме в цей день у 1943 році наше село було визволене від фашистських загарбників. Тому щороку 21 вересня ми вшановуємо героїв, тих, хто боровся і бореться за мирне небо над нашими головами.

Урок України

Перший урок 2018 – 2019 н.р. у Любарецькій школі пройшов під гаслом: “Діти об`єднують Україну”. 

Наша дружна шкільна родина

 Урок у 7 класі “Розкажи Європі про Україну”:Урок у 10 класі “З Україною в серці”:  Урок у 1 класі “Знайомство зі школою”

День пам`яті і примирення

Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів. 8 Травня майже весь світ відзначає  День пам’яті і примирення.   Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутний.

Відзначення Дня пам`яті і примирення у Любарецькій школі:

Свято Перемоги над нацизмом, яке ми відзначаємо 9 травня – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом’янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всьо­го світу війни.

Міжнародний день рідної мови

“Мови – це важливо!” – цей вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови. DSC00203

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» – звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.

Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської  –  мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із 6000 мов, які нині існують, половина з них знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур.
Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

 В Україні Міжнародний день рідної мови відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження “Про відзначення Міжнародного дня рідної мови”.

Відтоді це свято стало ще одним днем пошанування рідної мови в кожному освітньому закладі, у бібліотеках, культурних центрах, просвітницьких організаціях України. Відзначають  День рідної мови і вчителі та учні Любарецької ЗОШ.

Найактивніші учасники свята:

DSC00233