ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: «ДІТИ. ІНТЕРНЕТ. МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК»

Можливість отримати будь-яку інформацію не виходячи з дому – зараз це не фантастика, а реальність. І це стало можливим завдяки Інтернету. Крім того, що Інтернет дозволяє знайти потрібну інформацію, мережа значно розширює коло спілкування. І це стало можливим завдяки Чату, в соцмережах та іншим подібним сайтам.

Але спілкування у чаті, в соцмережах та на деяких інших сайтах поряд з користю може приховувати і суттєву небезпеку для дитини.

Навчіть дитину користуватися інтернетом!

СПІЛКУЮЧИСЬ В ІНТЕРНЕТІ ДИТИНА, ЗАРАДИ СВОЄЇ БЕЗПЕКИ, НЕ ПОВИННА НІКОЛИ:

• повідомляти своєму віртуальному другу своє прізвище, домашню адресу, номер свого мобільного або домашнього телефону, номер та місцезнаходження своєї школи та інші дані;
• розміщувати фотокартки, на яких ти оголений або у нижній білизні чи піжамі, а також відправляти комусь свої фото електронною або звичайною поштою;
• повідомляти пароль до своєї Інтернет-сторінки. Пароль як ключ від квартири, тому нікому його не слідвіддавати!;
• казати, що дитина вдома знаходиться вдома одна;
• казати, що дитина сама знаходиться перед комп’ютером. 
• обговорювати теми, які дитині неприємні або яких вона соромиться;
• показувати віртуальному другу перед Веб-камерою своє тіло або якісь його частини, робити те, що їй не подобається.
• відповідати на питання, які стосуються особистого життя або  тіла дитини. Нехай дитина пам’ятає: її тіло належить тільки їй і ніхто не має права розмовляти про нього з дитиною!;
• розповідати багато про своїх друзів, знайомих та родину, особливо, видавати їхні таємниці;
• відправляти поштою або передавати через когось свої особисті речі співрозмовнику по Інтернету;

Крім того:

• при реєстрації у Чаті ніколи не слід заповнювати поля, де  вимагають прізвище, номер мобільного та домашнього телефону, домашню адресу. Якщо ці поля обов’язкові, то краще слід вигадати для себе прізвище, адресу та номер телефону. Це потрібно для безпеки дитини. Взагалі, для реєстрації у Чаті, в соцмережах та на інших подібних сайтах слід створити для себе окрему електронну поштову скриньку;
• коли вигадуєш у Чаті для себе нікнейм, то він не повинен бути схожим на  прізвище. Також він не повинен стосуватися зовнішнього вигляду особи;
• у соцмережах та подібних сайтах слід  обмежити  доступ до власної сторінки невідомих тобі людей. Додавай до списку своїх друзів лише тих, кого ти добре знаєш у справжньому житті;

Спілкування в Інтернеті не є  обов’язком, тому якщо дитині це більше не подобається або її лякають  Інтернет-друзі, то треба лише вимкнути комп’ютер і не повертатися більше до спілкування онлайн!

Така обізнаність — запорука безпеки дитини як в реальному світі, так і у віртуальному просторі.

В разі, коли підліток проводить весь свій вільний час у соціальних мережах, слід знайти альтернативу, яка б могла його зацікавити і відволікти. Наприклад, організувати спільний похід на природу, завести домашнього улюбленця, який потребує постійного догляду, чи запросити найкращих друзів вашої дитини для домашньої вечірки.

Важливо, аби дитина чи підліток отримували необхідну кількість спілкування у реальному світі, оскільки соціальні мережі покликані не для того, щоб замінити реальне спілкування, а щоб його доповнити та розширити. Спілкуйтеся якомога більше з власною дитиною, розпитуйте про її інтереси, друзів і вподобання. Зробіть так, аби ви перебували у списку її «обраних друзів»!

Не забувайте, наскільки важливо розповідати дітям про безпеку у віртувальному світі.

5 простих правил для батьків:

1. Підвищуйте власну комп’ютерну та інтернет-обізнаність

2. Опановуйте інтернет разом із дитиною

3. Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це

4. Встановіть “Батьківський контроль”. Регулярно оновлюйте антивірус

5. Створіть територію безпечного інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів

• Серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті»

БУЛІНГ: ЗА ДІТЕЙ ВІДПОВІДАЮТЬ БАТЬКИ

Традиційно причиною батьківських нарікань і не зовсім приємних виховних моментів для того, хто не вивчив урок і отримав низьку оцінку, є двійки-трійки у щоденнику. Причин для виховних моментів побільшало відтоді, як на законодавчому рівні у нашій країні введено відповідальність за булінг. І діти, і батьки повинні знати: булінг – не просто зло, яке зачіпає підліткове середовище, а ще й в окремих ситуаціях привід сплатити немалий штраф. І платити його будуть батьки того, хто дозволяє собі принижувати однокласника чи товариша по школі.

Реалізуючи Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», Міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг,   орієнтовану на дітей та їх батьків. Питання стало наскільки актуальним, що поняття «булінг»  визначили на законодавчому рівні та прописали у Законі України «Про освіту» та в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Визначення зафіксовано так: «булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

У Кодекс додано статтю 173⁴  про відповідальність за вчинення булінгу, яка називається «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». В ній зазначено, що булерів (так назвали тих, хто здійснює булінг) або їх батьків варто штрафувати або виправляти громадськими роботи.

За булінг, вчинений дітьми до 16-ти років, відповідають батьки або опікуни. За перший випадок булінгу – від 850 до 1700 гривень штрафу або громадські роботи на термін від 20 до 40 годин. За повторне цькування або булінг, вчинене групою осіб від 1700 до 3400 гривень штрафу або громадські роботи терміном від 40 до 60 годин.

Справді ж, потрібно задуматися, перш ніж цькувати невисокого хлопчика чи знущатися із дівчинки з рудими кісками? «Не руйнуй невідомий світ, бо для когось і твій знайомий – невідомий»,- зазначила у своєму творі Мікус Марія, юна журналістка з Хмельниччини, одна з переможниць конкурсу Юстиції Сумщини #БулитиНеКруто.

До речі, в Україні вже є судові рішення щодо булінгу. Перше прийняте у лютому цього року на Київщині, за цькування батьків винної особи зобов’язали сплатити штраф. 

НЕ ІГНОРУВАТИ І НЕ ЗАБОРОНЯТИ: ЯК ЗАХИСТИТИ ДІТЕЙ ВІД КІБЕРБУЛІНГУ

Цифрові технології створюють можливості для спілкування, самоосвіти, свободи вираження поглядів тощо. Та окрім можливостей, це супроводжується ризиками дотримання прав людини. Вразливі до таких ризиків – насамперед діти.

Перебуваючи у віртуальному світі, вони можуть не знати про правила безпеки в інтернеті, а також про загрози та реальність їх наслідків. А тому – можуть опинитися в ситуації кібербулінгу (знущання, приниження, агресивні напади, які здійснюють за допомогою гаджетів, зокрема телефонів, із використанням інтернету).

За даними дослідження, проведеного дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) у 2018 році, серед 10-17-річних українців кожен п’ятий підліток визнає себе жертвою онлайн-знущань.

У нашому законодавстві є визначення поняття “булінг” та передбачено адміністративну відповідальність за це. Але діти залишаються вразливими в ситуації кібербулінгу.

Тобто, єдиного рішення, як протидіяти кібербулінгу, поки немає. Хоча створення безпечного інформаційного простору для дітей є в пріоритетах Державної соціальної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2021 року.

Кібербулінг може набирати різних форм: флеймінг (обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками), тролінг, ізоляція, секстинг, кіберпереслідування тощо. 

Як батькам психологічно допомогти дитині, яка опинилась у ситуації кібербулінгу? 

Ось 5 порад від докторки психологічних наук, професорки, президентки Асоціації медіапсихологів та медіапедагогів України Любові Найдьонової:

1. Зберігайте спокій і впевненість, що проблему можна вирішити спільними зусиллями.
2. Не намагайтеся знецінити хвилювання дитини (“що це за проблема?”, “не переймайся, минеться” тощо). Підтримайте дитину емоційно і запевніть, що разом ви все подолаєте.
3. Не забороняйте гаджети, соцмережі тощо. Часто це найперше, що спадає на думку батькам (“нема інтернету – нема проблеми”). Але можна домовитися з дитиною про те, щоб тимчасово не заходити в соцмережі, щоб додатково не засмучуватися.
4. Батьки можуть допомогти й підказати, як можна переключитися, відволіктися, розслабитися, заспокоїтися, мобілізуватися. Це можуть бути і фізичні навантаження, які здатні “спалювати” емоції.
5. Якщо емоції дуже сильні, і звичайних побутових способів боротьби з ними не вистачає, консультуйтеся із психологами. Психологічна підтримка важлива у випадку будь-якого з видів кібербулінгу, але є й такі види кібербулінгу, де лише саморегуляцією не обійтися.  

Звернення МНС до батьків:

Критичний стан, що склався зі зростанням кількості смертельних випадків та травмування серед дітей, змушує МНС України звернутися до кожного громадянина країни, особливо батьків.

За статистикою, в нашій країні нещасні випадки щодня призводять до загибелі 4 дітей, щотижня – цілого класу, щороку – майже 2 тисяч юних громадян.

Біда трапляється несподівано. Часто тоді, коли дітей залишають без нагляду, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека.

Легковажне поводження малечі з вогнем, водою, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки – першопричини трагічних наслідків.

Шановні батьки!

Не залишайте дітей без нагляду!

Дбайте про безпеку дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті, на вулиці, в транспорті, на водоймах і біля них, біля ліній електропередач тощо. Виховуйте в дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Знайдіть кілька хвилин на відверту розмову про це. Пам’ятайте, що ці хвилини можуть вимірюватися ціною життя. А щоб несподіванка не стала початком великої біди, необхідно давати дітям міцні знання та вчити діяти в певній ситуації.

Пам’ятайте, що життя ваших дітей залежить від вас!

ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ

___________________________________________________________________________

Батькам на замітку!

Батьки  і  діти…  Вічне питання. У всі часи діти мріяли і мріють про дружні стосунки з батьками,про  відверті  розмови.  Але  далеко не кожному  вдається  налагодити такий  контакт. Ще важче це зробити, коли йдеться про навчання. Часто доводиться чути скарги від батьків  на те, що діти неслухняні, вередливі, вперті. І потай заздрять тим, у кого вони слухняні. Звичайно, з такими дітьми немає жодних проблем, адже вони завжди виконують накази батьків, гарно поводяться у школі, слухаються учителів.

 Однак не дуже треба цьому радіти. На думку психологів, невміння наполягати на своєму, невміння незалежно поводитися – моральна слабкість. А це небезпечно! Такі діти живуть за наказами, ними легко керувати і маніпулювати. Вони робитимуть усе, щоб отримати схвалення від оточення. Але й у них є своє “Я”, яке їм доводиться постійно стримувати і приховувати. Також діти відчувають по відношенню до себе несправедливість, а реакцію на цю несправедливість (агресію) ховають глибоко всередині. Доведено, що внутрішня агресія дуже шкодить здоров’ю. У дітей знижується самооцінка, виникають комплекси вини і неповноцінності.

 У підлітковому віці такі діти прагнуть вирватися з-під батьківської опіки, часто опиняються у поганому товаристві, приймають рішення, але не хочуть брати на себе відповідальність за наслідки.

Коли батьки бажають мати слухняну дитину, то треба пам’ятати, що завжди її розвиток, особливо особистісний, у таких випадках гальмується.  Батьки мають виховувати і розвивати в дитині здорову реакцію на будь-яку життєву ситуацію, незалежність, самостійність, вміння відстоювати власну позицію і почуття власної гідності.

___________________________________________________________________________

Анкета «Таланти дитини, як їх виявити»

(методика А. де Хана і Г. Кафа)

Ваша дитина обов’язково має обдарованість в одній з восьми сфер людської діяльності. Оцінити правильність вашого припущення про здібності дитини допоможе тест.

Оцініть в балах (від 2 до 5) кожну характерну ознаку. Якщо якась характеристика особливо підходить — 5 балів, «добре» — 4 бали і т. д., але не менше 2 балів. Потім необхідно підбити суму балів кожного розділу. Отриману суму поділіть на кількість ознак таких талантів. Наприклад, суму балів, яка оцінює технічні здібності, необхідно поділити на шість.

1. У вашої дитини очевидні технічні здібності, якщо вона:

1)  цікавиться різними механізмами і машинами;

2)  любить конструювати моделі, прилади;

3)  сама «докопується» до причин несправностей і «капризів» механізмів, любить загадкові несправності і збої в роботі механізмів;

4)  намагається лагодити несправні механізми, використовувати старі деталі для створення нових іграшок, приладів, поробок, знаходить оригінальні рішення;

5)  любить і вміє малювати («бачить») креслення та ескізи;

6)  цікавиться спеціальною, навіть дорослою технічною літературою.

2. Ваша дитина має музичний талант, якщо вона:

1)  любить музику і музичні записи, завжди прагне туди, де можна послухати музику;

2)  дуже швидко й легко відгукується на ритм і мелодію, уважно вслухається в них і запам’ятовує;

3)  якщо співає чи грає на музичному інструменті, вкладає у виконання багато почуттів і енергії, свій настрій;

4)  створює власні мелодії;

5)  навчилася або вчиться грати на якомусь музичному інструменті.

3. У вашої дитини здібності до дослідницької діяльності, якщо вона:

1)  наділена яскраво вираженою здібністю до розуміння абстрактних понять, до узагальнень;

2)  вміє чутко виразити словами чужу думку або спостереження, причому нерідко висловлює не з метою похвалитися, а для себе;

3)  виявляє інтерес до науково-популярних видань, дорослих статей і книг, випереджаючи однолітків, причому віддає перевагу цій, а не розважальній літературі;

4)  із задоволення проводить час за створенням власних проектів, схем, конструкцій, колекцій;

5)  не занепадає духом і ненадовго охолоджується щодо роботи, якщо її винахід не підтриманий або осміяний.

4. Артистичний талант виявляється в дитини, якщо вона:

1)  часто, коли їй бракує слів, виражає свої емоції мімікою, жестами, рухами;

2)  прагне викликати емоційні реакції в інших, коли із захватом про щось розповідає;

3)  змінює тональність і вираз голосу, мимоволі наслідуючи людину, про яку розповідає;

4)  із великим задоволенням виступає перед аудиторією, причому прагне, щоб її глядачами були дорослі;

5)  із вражаючою вас легкістю «переживає» чиїсь звички, пози, вирази;

6)  пластична і відкрита до всього нового;

7)  любить і розуміє значення красивого або характерного одягу.

5. У вашої дитини непересічний інтелект, якщо вона:

1)  добре міркує, ясно мислить, розуміє недосказане, вловлює причини й мотиви вчинків інших людей;

2)  має гарну пам’ять;

3)  легко й швидко вловлює нову пізнавальну інформацію;

4)  ставить багато продуманих і виправданих ситуацією запитань;

5)  цікавиться книгами, причому за власною програмою;

6)  переганяє своїх однолітків у знаннях;

7)  набагато ширше й краще за своїх однолітків інформована про події та проблеми, які не стосуються її безпосередньо;

8)  має почуття власної гідності і здорового глузду, розважлива не за своїми роками;

9)  дуже сприйнятлива, спостережлива, швидко реагує на все нове і несподіване в житті.

6. Якщо у вашої дитини спортивний талант:

1)  вона енергійна й увесь час намагається працювати, рухатися;

2)  вона смілива до нерозсудливості і не боїться синців і гуль;

3)  вона майже завжди перемагає в «баталіях» або будь-якій спортивній грі;

4)  невідомо, коли навчилася легко вправлятися з ковзанами, лижами, м’ячами;

5)  краще за багатьох однолітків фізично розвинена й координує свої рухи, рухається легко, пластично;

6)  замість книг і спокійних розваг віддає перевагу іграм, змаганням, навіть безцільній біганині;

7)  здається, ніколи серйозно не втомлюється;

8)  неважливо, цікавиться вона всіма видами спорту чи якимось одним, але в неї є свій герой-спортсмен, якого вона наслідує.

7. У вашої дитини літературні обдарування, якщо вона:

1)  розповідаючи про що-небудь, вміє дотримуватися вибраного сюжету, не губить основної думки;

2)  любить фантазувати або імпровізувати на тему дійсної події, причому надавати події щось нове і незвичайне;

3)  вибирає у своїх оповіданнях ті слова, які добре передають емоційні почуття героїв сюжету;

4)  зображує персонажів своїх фантазій живими і цікавими;

5)  любить, усамітнившись, вигадувати оповідання, можливо, про власне життя.

8. І, нарешті, художні здібності вашої дитини можуть виявлятися в тому, що вона:

1)  не знаходячи слів, вдається до малювання або ліплення для того, щоб виразити свої почуття або настрій;

2)  у своїх малюнках відтворює розмаїття предметів, людей, тварин, ситуацій, а не «зациклюється» на зображенні чогось, що цілком вийшло;

3)  серйозно ставиться до витворів мистецтва, стає вдумливою і дуже серйозною, коли її увагу привертає якийсь витвір мистецтва або пейзаж;

4)  із задоволенням ліпить, малює, креслить, комбінує матеріали та фарби;

5)  прагне створити який-небудь твір, який очевидно має прикладне значення: прикраси для дому, одягу чи щось подібне;

6)  не боїться висловлювати власну думку, навіть про класичний твір, причому може спробувати критикувати, наводячи цілком розумні доводи.

Поради батькам першокласників

  От-от і у вашої дитини розпочнеться в житті новий етап – вперше піде до школи. Від того, наскільки безболісним стане для неї цей перехід, багато в чому залежатиме любов-нелюбов малюка до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому професійні педагоги радять за останні літні деньки підготувати дитину до нового кроку. Валерія Кукса, дитячий психолог Київського центру сімейної дитячої психології запропонувала 10 порад для батьків, як це найкраще зробити. 

 1. Не перевантажуйте новою інформацією.

  За час, що залишився, ніяких «хвостів» не підтягнете. А якщо насідати на дитину із читанням і рахуванням, можна викликати в неї негативні емоції із приводу школи. Звичайно, почитати трошки, порішати нескладні приклади можна, але все це має відбуватися в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільнятам важливо по кілька разів читати ті самі книжки. Вони, впізнаючи «матеріал», намагаються підказати оповідачеві, що буде далі, поправляють, якщо він припустився неточності. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютно нескладно вже на першому уроці висловити свою «дорослу думку».

 2. Розповідайте позитивні історії зі свого шкільного життя

 Важливо сформувати в майбутнього школяра позитивне ставлення до школи. Якщо дитина хоче вчитися й упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов’язаний з новими правилами й розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно переборено. Для цього частіше розповідайте малюкові кумедні історії зі свого шкільного життя.

  3. Не наголошуйте на оцінках  

  Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають стращати: «Читай, а то двійки мені приноситимеш». Навпаки – важливо акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти довідаєшся багато нового, у тебе з’являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати.

  4. Не лякайте школою

  У жодному разі не ведіть при дитині розмови, що в нього «закінчилося дитинство», у нього, мовляв, бідненького, починаються трудові будні. Навіть в жартівливій формі не лякайте школою. Не вартує при маляті також обговорювати майбутні витрати, нарікаючи на дорожнечу форми чи канцтоварів.

  5. Купуйте шкільні приналежності разом із дитиною

  Усі шкільні приналежності варто купувати з дитиною, тоді вона виявляється залученою в процес підготовки до першого вересня. Нехай дитя саме вибере собі портфель, ручки, олівці, зошити. А вдома не ховайте покупки в шафу – хай дитина звикне до нових речей. Нехай вона складає портфель, носить його по квартирі, розкладає на столі зошити й олівці, тоді прості вказівки вчителя: «Дістаньте ручку або зошит у лінійку» не викличуть у неї труднощів: вона чітко знатиме, де в неї що лежить. Добре також із дитиною погуляти біля школи..

  6. Грайте в школу

  Нехай всі іграшки підуть у перший клас, а найулюбленіша мама стане вчителькою. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як попроситися в туалет, що робити на перерві (15-хвилинні «уроки» повинні чергуватися п’ятихвилинними «перервами).

 7. Почніть жити за новим розпорядком

  За місяць до школи потрібно плавно підганяти режим дня до нового розпорядку. Намагайтеся, щоб дитина лягала спати не пізніше десятої вечора, а вставала о 7-8 ранку. Поясніть, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг. Все це допоможе маляті краще зрозуміти, як формується його день.

  8. Потоваришуйте дитину з годинником

  Необхідна для школи навичка – орієнтація в часі. Якщо маля ще не розбирається в годинах, навчіть його. Багатьом дітям легше орієнтуватися за електронними годинниками. Дитина повинна знати, що значить чверть години, півгодини, через годину. Повісьте в її кімнаті годинник, аби дитина могла дізнаватися час.  Під час читання, гри або їжі можна поставити годинник на стіл і звернути увагу малюка на те, о котрій почалася дія й коли вона закінчилася.

  9. Більше командних ігор

  Щоб розвивати в маляти вміння підкорятися шкільним правилам, використовуйте командні ігри. Завдяки їм дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежатиме результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, – це спокійне ставлення до програшу.

  10. Тренуйте увагу і пам’ять

  Гарна гра на уважність: усім дається однаковий текст, відмічається час,  за який потрібно якнайбільше і якнайшвидше знайти й викреслити літер «с». Проводьте спочатку «заняття» по 10 хвилин, і поступово доведіть до 15 – до тривалості уроку в школі. Тоді дитину не будуть так лякати нескінченні хвилини занять. Ще можна часто грати у «Відвернися й назви». Розкладіть на столі іграшки й дайте дитині подивитися на них протягом однієї хвилини. Потім вона відвертається й називає іграшки, що лежать на столі. Ускладнюйте завдання: додавайте іграшки, скорочуйте час на запам’ятовування. Можна замінити іграшку іншою – дитина, повернувшись, повинна розповісти, що змінилося.