ПАНДЕМІЯ. КАРАНТИН. СТРАХИ
Якщо ваша дитина довгий час дивиться новини, грається біля включеного телевізора або чує тривожні розмови дорослих, вона може почати боятися! Вона не завжди здатна говорити про це прямо, але тривога може проявится у зміні поведінки, у порушеннях сну, енурезі тощо.
Як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров’я дітей на період до і після карантину.
Що робити дорослим?
- Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві),
- Приймати (не заперечувати) страх дитини: “ти боїшся / тобі страшно”, “боятися – це нормально”, “страх допомагає бути обережним”,
- Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами,
- Не робити тему пандемії головною і основною, про яку зараз живе вся сім’я,
- Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі),
- Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи (благо, вже є ілюстрована інформація для дітей),
- Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків і т.д .). На цю тему можна написати / намалювати пам’ятку для дитини і повісити на видне місце,
- Якщо дитина перебуває поруч з сильно панікуючим дорослим, пояснити дитині, що є такий тип людей, який не може впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони так обирають. А ви будете з ним “обирати життя”,
- Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи,
- Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров’я … психічне і фізичне 🙂
Бережіть фізичне і психічне здоров’я своє і своїх близьких!
За матеріалами сайту “Дитячий психолог”.