Психологічна служба

Шановні учні та батьки!

Вас вітає психолог Маренич Юлія Сергіївна

Основні завдяння, які я ставлю перед собою:

  • захист дітей, надання їм допомоги у вирішенні особистих проблем
  • допомога учням в період адаптації під час переходу з однієї вікової групи до іншої
  • надання консультативної допомоги вчителям, батькам, учням

Я створила електронну скриньку довіри. Адреса –  yuliamarenych@gmail.com. Якщо у вас виникли проблеми чи просто важко на душі – пишіть мені. Я з радістю вам відповім. Анонімність гарантована. Велике прохання – слідкуйте за коректністю ваших повідомлень.

Сподіваюсь на плідну співпрацю;)

Календарний план роботи шкільного психолога

Шановні батьки та учні. В цьому розділі буду інформувати вас про свій план роботи на кожен місяць. Також прошу вас вносити свої побажання стосовно тем для бесід, тестів та інших напрямків та форм моєї роботи зі школярами та батьками. Не будьте байдужими. Я відкрита до спілкування.

Всі пропозиції можна озвучити особисто або за електронною адресою yuliamarenych@gmail.com.

Я працюю в приміщенні учительської кожного дня з 9:00 до 12:00.

№ п/пДата/ЗмістЗ ким проводиметься захід
17-18 вересня 2020 Проведення анкетувань «Соціум» та ДВОР (Дослідження вад особистісного розвитку)  Учні 5-11 класів
221 вересня -2 жовтня 2020 обробка результатів анкетувань «Соціум» та ДВОР 
328 вересня – 2 жовтня 2020 проведення індивідуальних консультацій. 
428 вересня – 2 жовтня 2020 Складання плану роботу на жовтень 2020. 
528 вересня – 2 жовтня 2020 Підготовка бесід для 5-6 класів. 

Рекомендації психолога для батьків першокласників

Чому ми наївно віримо, що в ніч з 31 серпня на 1 вересня відбувається чарівне перетворення дітей. І вчора ще грайливі, безвідповідальні дошкільнята прокидаються зранку серйозними, вдумливими школярами. Нічого подібного!!! Школярами вони ставатимуть поступово, з Вашою допомогою та з допомогою вчителя.
А зараз основна задача батьків– поселити (або зміцнити) в дитині віру в те, що вона любима та її приймають в родині НЕЗАЛЕЖНО ВІД ЇЇ УСПІХІВ В ШКОЛІ! Ваша дитина має знати, що може «принести» в родину свою проблему (якою б дрібною чи глобальною вона не здавалась) і батьки не засміють, не засудять, не накричать, не відвернуться, не лишать «одне на один», а намагатимуться допомогти. Якщо зараз ви посієте в своїй дитині цю впевненість, то підлітковий період з його вічним «вони мене не розуміють» пройде легше.

У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність. Ваша дитина прийшла в школу, щоб вчитися, у неї може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.  Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

  • Радійте Вашій дитині! Пам’ятайте, що похвала і емоційна підтримка («Молодець!», «Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення дитини.
  • Згадайте якими словами зустрічали вас зі школи ваші батьки. Зазвичай це: «Що отримав (варіант – які оцінки) і яке домашнє завдання».

Нещодавня ситуація– сидить мама та її синпершокласник. Знайомі мої. Дуже хороша мама і молодець дитина. Сідаю поряд, спілкуємося, запитую хлопчика: «А де ти в класі сидиш, за якою партою? А з ким сидиш: з хлопчиком чи дівчинкою? З дівчинкою? А вона гарна? А у неї є коси?». Питання заганяє дитину спочатку в кут. Потім починає посміхатися, пригадувати, розповідати. Відходжу. Мама і син ще довго про щось говорять, сміються. Не звужуйте розмови про школу до теми «оцінки – завдання». Запитуйте про все, що прийде в голову– чим годували в їдальні, що робили на перерві, якого кольору взуття у вчителя, скільки в класі хлопчиків, а скільки дівчат з коротким волоссям. В яку секцію ходить сусід по парті і де живе дівчинка з першої парти.

  • Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням. Запровадьте в сім’ї єдиний режим і дотримуйтеся його виконання (обов’язково всі члени родини).

Добре працюють власноручно зроблені схеми, в яких відмічені додаткові заняття і обов’язкові заняття по дням з відмітками часу. Така таблиця має бути постійно в полі зору школяра, щоб він вчився жити в зрозумілому та правильному режимі.

  • Давайте дитині посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: “який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”.
  • Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрілася в школі. Поясніть їх необхідність.

Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: “Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.

  • Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
  • Якщо вас щось непокоїть в поведінці дитини, його навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
  • Зі вступом до школи в житті вашої дитини з’явиться людина більш авторитетна, ніж ви. Це – вчитель. Поважайте думку дитини про свого педагога.
  • Додаткові заняття – без фанатизму. Перевантаження школярі переносять дуже важко. Якщо дитині складно, краще відмовитися від чогось, ніж тиснути і змушувати.
  • Хочу звернути увагу батьків на те, як дитина дістається до школи. Навіть якщо Ви поки що маєте намір приводити свою дитину в школу і забирати її звідти, все одно настане момент, коли вона подолає цей шлях самостійно. ТОМУ! Вибираємо дорогу максимально безпечну! Якщо є можливість перейти по світлофору або пішохідного переходу – НЕ лінуємося (навіть якщо пройти до цього світлофора треба аж сто метрів) і йдемо саме по світлофору або пішохідному переходу! Навіть якщо дуже поспішаєте! Навіть якщо поруч взагалі немає машин! Пам’ятайте, коли дитина піде одна, вона, з великою часткою ймовірності, піде саме тим шляхом, яким багато разів ходила з мамою.
  • Безпека першокласника. Щоб дитина не потрапила в біду, треба завчасно навчити її поведінки з незнайомими людьми.
  • Колись, давним-давно, на заняттях з адаптації першокласників до шкільного життя, на питання: «А що для вас в школі найскладніше?», Хтось із дітей тихенько сказав …. Ні, не сидіти на уроці, ні, не вирішувати приклади. Швидше за все, навіть і на думку не спаде – він сказав: «Сходити в туалет». І, знаєте, інші хлопці його підтримали!

Звідси висновок – навчіть свою дитину, здавалося б, простих речей: – проситися в туалет під час уроку (всяке буває), – поясніть – перше, що треба зробити на перерві – сходити в туалет, а не грати з однокласниками. Якщо Ви не дозволяєте своїй дитині сідати на унітазі в громадських місцях, навчіть її користуватися туалетом без цього.

І, звичайно, подбайте про те, щоб в портфелі або кишені завжди лежав туалетний папір. Ще один важливий момент, винесений з того самого заняття з першокласниками, про який згадували на початку: якщо в туалет, яким користуються шкільні малюки, ходять і старшокласники, дізнайтеся, чи не заважають вони (старшокласники) користуватися молодшим дітям туалетом безперешкодно . Виявляється, це теж може стати проблемою.

Ось така, начебто, зовсім не шкільна тема. Але яка важлива! Саме від вирішення цих проблем, багато в чому залежить, як відчуває себе дитина в стінах школи, наскільки він під час уроку може думати про тему цього уроку, а не про те, «як би досидіти …»

На все добре!

ПАНДЕМІЯ. КАРАНТИН. СТРАХИ

Карантин Рекомендації психолога

Якщо ваша дитина довгий час дивиться новини, грається біля включеного телевізора або чує тривожні розмови дорослих, вона може почати боятися! Вона не завжди здатна говорити про це прямо, але тривога може проявится у зміні поведінки, у порушеннях сну, енурезі тощо.

Як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров’я дітей на період до і після карантину.

Що робити дорослим?

  • Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві),
  • Приймати (не заперечувати) страх дитини: “ти боїшся / тобі страшно”, “боятися – це нормально”, “страх допомагає бути обережним”,
  • Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами,
  • Не робити тему пандемії головною і основною, про яку зараз живе вся сім’я,
  • Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі),
  • Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи (благо, вже є ілюстрована інформація для дітей),
  • Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків і т.д .). На цю тему можна написати / намалювати пам’ятку для дитини і повісити на видне місце,
  • Якщо дитина перебуває поруч з сильно панікуючим дорослим, пояснити дитині, що є такий тип людей, який не може впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони так обирають. А ви будете з ним “обирати життя”,
  • Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи,
  • Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров’я … психічне і фізичне 🙂

Бережіть фізичне і психічне здоров’я своє і своїх близьких!
За матеріалами сайту “Дитячий психолог”.