Інформація для батьків

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: «ДІТИ. ІНТЕРНЕТ. МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК»

Можливість отримати будь-яку інформацію не виходячи з дому – зараз це не фантастика, а реальність. І це стало можливим завдяки Інтернету. Крім того, що Інтернет дозволяє знайти потрібну інформацію, мережа значно розширює коло спілкування. І це стало можливим завдяки Чату, в соцмережах та іншим подібним сайтам.

Але спілкування у чаті, в соцмережах та на деяких інших сайтах поряд з користю може приховувати і суттєву небезпеку для дитини.

Навчіть дитину користуватися інтернетом!
СПІЛКУЮЧИСЬ В ІНТЕРНЕТІ ДИТИНА, ЗАРАДИ СВОЄЇ БЕЗПЕКИ, НЕ ПОВИННА НІКОЛИ:
  • повідомляти своєму віртуальному другу своє прізвище, домашню адресу, номер свого мобільного або домашнього телефону, номер та місцезнаходження своєї школи та інші дані;
  • розміщувати фотокартки, на яких ти оголений або у нижній білизні чи піжамі, а також відправляти комусь свої фото електронною або звичайною поштою;
  • повідомляти пароль до своєї Інтернет-сторінки. Пароль як ключ від квартири, тому нікому його не слідвіддавати!;
  • казати, що дитина вдома знаходиться вдома одна;
  • казати, що дитина сама знаходиться перед комп’ютером. 
  • обговорювати теми, які дитині неприємні або яких вона соромиться;
  • показувати віртуальному другу перед Веб-камерою своє тіло або якісь його частини, робити те, що їй не подобається.
  • відповідати на питання, які стосуються особистого життя або  тіла дитини. Нехай дитина пам’ятає: її тіло належить тільки їй і ніхто не має права розмовляти про нього з дитиною!;
  • розповідати багато про своїх друзів, знайомих та родину, особливо, видавати їхні таємниці;
  • відправляти поштою або передавати через когось свої особисті речі співрозмовнику по Інтернету;
Крім того:
  • при реєстрації у Чаті ніколи не слід заповнювати поля, де  вимагають прізвище, номер мобільного та домашнього телефону, домашню адресу. Якщо ці поля обов’язкові, то краще слід вигадати для себе прізвище, адресу та номер телефону. Це потрібно для безпеки дитини. Взагалі, для реєстрації у Чаті, в соцмережах та на інших подібних сайтах слід створити для себе окрему електронну поштову скриньку;
  • коли вигадуєш у Чаті для себе нікнейм, то він не повинен бути схожим на  прізвище. Також він не повинен стосуватися зовнішнього вигляду особи;
  • у соцмережах та подібних сайтах слід  обмежити  доступ до власної сторінки невідомих тобі людей. Додавай до списку своїх друзів лише тих, кого ти добре знаєш у справжньому житті;

Спілкування в Інтернеті не є  обов’язком, тому якщо дитині це більше не подобається або її лякають  Інтернет-друзі, то треба лише вимкнути комп’ютер і не повертатися більше до спілкування онлайн!

Така обізнаність — запорука безпеки дитини як в реальному світі, так і у віртуальному просторі.

В разі, коли підліток проводить весь свій вільний час у соціальних мережах, слід знайти альтернативу, яка б могла його зацікавити і відволікти. Наприклад, організувати спільний похід на природу, завести домашнього улюбленця, який потребує постійного догляду, чи запросити найкращих друзів вашої дитини для домашньої вечірки.

Важливо, аби дитина чи підліток отримували необхідну кількість спілкування у реальному світі, оскільки соціальні мережі покликані не для того, щоб замінити реальне спілкування, а щоб його доповнити та розширити. Спілкуйтеся якомога більше з власною дитиною, розпитуйте про її інтереси, друзів і вподобання. Зробіть так, аби ви перебували у списку її «обраних друзів»!

Не забувайте, наскільки важливо розповідати дітям про безпеку у віртувальному світі.

5 простих правил для батьків:

1. Підвищуйте власну комп’ютерну та інтернет-обізнаність
2. Опановуйте інтернет разом із дитиною
3. Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це
4. Встановіть “Батьківський контроль”. Регулярно оновлюйте антивірус
5. Створіть територію безпечного інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів

БУЛІНГ: ЗА ДІТЕЙ ВІДПОВІДАЮТЬ БАТЬКИ

Традиційно причиною батьківських нарікань і не зовсім приємних виховних моментів для того, хто не вивчив урок і отримав низьку оцінку, є двійки-трійки у щоденнику. Причин для виховних моментів побільшало відтоді, як на законодавчому рівні у нашій країні введено відповідальність за булінг. І діти, і батьки повинні знати: булінг – не просто зло, яке зачіпає підліткове середовище, а ще й в окремих ситуаціях привід сплатити немалий штраф. І платити його будуть батьки того, хто дозволяє собі принижувати однокласника чи товариша по школі.

Реалізуючи Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», Міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг,   орієнтовану на дітей та їх батьків. Питання стало наскільки актуальним, що поняття «булінг»  визначили на законодавчому рівні та прописали у Законі України «Про освіту» та в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Визначення зафіксовано так: «булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

У Кодекс додано статтю 1734  про відповідальність за вчинення булінгу, яка називається «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». В ній зазначено, що булерів (так назвали тих, хто здійснює булінг) або їх батьків варто штрафувати або виправляти громадськими роботи.

За булінг, вчинений дітьми до 16-ти років, відповідають батьки або опікуни. За перший випадок булінгу – від 850 до 1700 гривень штрафу або громадські роботи на термін від 20 до 40 годин. За повторне цькування або булінг, вчинене групою осіб від 1700 до 3400 гривень штрафу або громадські роботи терміном від 40 до 60 годин.

Справді ж, потрібно задуматися, перш ніж цькувати невисокого хлопчика чи знущатися із дівчинки з рудими кісками? «Не руйнуй невідомий світ, бо для когось і твій знайомий – невідомий»,- зазначила у своєму творі Мікус Марія, юна журналістка з Хмельниччини, одна з переможниць конкурсу Юстиції Сумщини #БулитиНеКруто.

До речі, в Україні вже є судові рішення щодо булінгу. Перше прийняте у лютому цього року на Київщині, за цькування батьків винної особи зобов’язали сплатити штраф. 

images (9)

НЕ ІГНОРУВАТИ І НЕ ЗАБОРОНЯТИ: ЯК ЗАХИСТИТИ ДІТЕЙ ВІД КІБЕРБУЛІНГУ

Цифрові технології створюють можливості для спілкування, самоосвіти, свободи вираження поглядів тощо. Та окрім можливостей, це супроводжується ризиками дотримання прав людини. Вразливі до таких ризиків – насамперед діти.

Перебуваючи у віртуальному світі, вони можуть не знати про правила безпеки в інтернеті, а також про загрози та реальність їх наслідків. А тому – можуть опинитися в ситуації кібербулінгу (знущання, приниження, агресивні напади, які здійснюють за допомогою гаджетів, зокрема телефонів, із використанням інтернету).

За даними дослідження, проведеного дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) у 2018 році, серед 10-17-річних українців кожен п’ятий підліток визнає себе жертвою онлайн-знущань.

У нашому законодавстві є визначення поняття “булінг” та передбачено адміністративну відповідальність за це. Але діти залишаються вразливими в ситуації кібербулінгу.

Тобто, єдиного рішення, як протидіяти кібербулінгу, поки немає. Хоча створення безпечного інформаційного простору для дітей є в пріоритетах Державної соціальної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2021 року.

Кібербулінг може набирати різних форм: флеймінг (обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками), тролінг, ізоляція, секстинг, кіберпереслідування тощо. 

Як батькам психологічно допомогти дитині, яка опинилась у ситуації кібербулінгу? 

Ось 5 порад від докторки психологічних наук, професорки, президентки Асоціації медіапсихологів та медіапедагогів України Любові Найдьонової:

  1. Зберігайте спокій і впевненість, що проблему можна вирішити спільними зусиллями.
  2. Не намагайтеся знецінити хвилювання дитини (“що це за проблема?”, “не переймайся, минеться” тощо). Підтримайте дитину емоційно і запевніть, що разом ви все подолаєте.
  3. Не забороняйте гаджети, соцмережі тощо. Часто це найперше, що спадає на думку батькам (“нема інтернету – нема проблеми”). Але можна домовитися з дитиною про те, щоб тимчасово не заходити в соцмережі, щоб додатково не засмучуватися.
  4. Батьки можуть допомогти й підказати, як можна переключитися, відволіктися, розслабитися, заспокоїтися, мобілізуватися. Це можуть бути і фізичні навантаження, які здатні “спалювати” емоції.
  5. Якщо емоції дуже сильні, і звичайних побутових способів боротьби з ними не вистачає, консультуйтеся із психологами. Психологічна підтримка важлива у випадку будь-якого з видів кібербулінгу, але є й такі види кібербулінгу, де лише саморегуляцією не обійтися.  

Звернення МНС до батьків:

Критичний стан, що склався зі зростанням кількості смертельних випадків та травмування серед дітей, змушує МНС України звернутися до кожного громадянина країни, особливо батьків.

За статистикою, в нашій країні нещасні випадки щодня призводять до загибелі 4 дітей, щотижня – цілого класу, щороку – майже 2 тисяч юних громадян.

Біда трапляється несподівано. Часто тоді, коли дітей залишають без нагляду, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека.

Легковажне поводження малечі з вогнем, водою, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки – першопричини трагічних наслідків.

Шановні батьки!

Не залишайте дітей без нагляду!

Дбайте про безпеку дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті, на вулиці, в транспорті, на водоймах і біля них, біля ліній електропередач тощо. Виховуйте в дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Знайдіть кілька хвилин на відверту розмову про це. Пам’ятайте, що ці хвилини можуть вимірюватися ціною життя. А щоб несподіванка не стала початком великої біди, необхідно давати дітям міцні знання та вчити діяти в певній ситуації.

Пам’ятайте, що життя ваших дітей залежить від вас!

 

IMG_20170906_092103

ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ

З А К О Н  У К Р А Ї Н И  Про загальну середню освіту
Стаття 29. Права та обов’язки батьків або осіб, які їх замінюють
1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
  • вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
  • приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
  • обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
  • звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
  • захищати законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:
  • забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
  • постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім’ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
  • виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Відповідальність батьків передбачена:

 Сімейним кодексом України

Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини

  1. мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою;
  2. розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків

  1. здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності;
  2. батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;
  3. відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства;
  4. ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину
  1. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину

  1. способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними;
  2. за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;
  3. за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі;
  4. у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
  5. якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

А також статті 164, 165, 166, 170.

Законом України “Про освіту”

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

  • постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
  • виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
  • сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
  • виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

  • вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
  • обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
  • звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
  • захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Кодексом про адміністративні правопорушення України

Стаття 184.

Кримінальним кодексом України

Статті 164, 166, 167. 

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

Про затвердження Порядку розгляду звернень
та повідомлень з приводу жорстокого поводження
з дітьми або реальної загрози його вчинення  
 

 

 
Н А К А З
16.01.2004 N 5/34/24/11

 

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ У СПРАВАХ СІМ’Ї ТА МОЛОДІ  
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
22 січня 2004 р. за N 99/8698

 

Про затвердження Порядку розгляду звернень
та повідомлень з приводу жорстокого поводження
з дітьми або реальної загрози його вчинення
На виконання п. 2 Державної програми запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 21.02.2003 N 154/2003 , та з метою правового захисту дітейН А К А З У Є М О: 1. Затвердити Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення (додається).2. Зазначений Порядок довести до відома органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування, закладів, які їм підпорядковані, для використання в роботі.3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Міністра внутрішніх справ України, Міністра освіти і науки України, Міністра охорони здоров’я України, Голови Державного комітету України у справах сім’ї та молоді відповідно до покладених на них обов’язків.Державний комітет України
у справах сім’ї та молоді
Голова Комітету В.І.ДовженкоМіністерство внутрішніх справ України
Міністр М.В.БілоконьМіністерство освіти і науки України
Міністр В.Г.КременьМіністерство охорони здоров’я України
В.о. Міністра В.В.Загородній

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ
Державного комітету України
у справах сім’ї та молоді,
Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства освіти і науки України,
Міністерства охорони здоров’я України
16.01.2004 N 5/34/24/11
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
22 січня 2004 р. за N 99/8698
ПОРЯДОК
розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження
з дітьми або реальної загрози його вчинення
Розділ 1. Загальні положення

1.1. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного та психічного насильства, образи, недбалого й жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні домагання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

1.2. Цей Порядок визначає механізм взаємодії структурних підрозділів Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України у попередженні жорстокого поводження з дітьми, фізичного, сексуального, психологічного, соціального насильства, наданні невідкладної допомоги дітям, які потерпіли від жорстокого поводження.

1.3. Порядок розроблено відповідно до Конвенції про права дитини, Конвенції Міжнародної організації праці “Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці”, Сімейного та Кримінального кодексів України, Кодексу України про адміністративні порушення, Законів України “Про охорону дитинства”,  “Про попередження насильства в сім’ї”, “Про звернення громадян”, “Про освіту”, “Про міліцію”, “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, Указу Президента України від 21.02.2003 N 154/2003 “Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки”.

1.4. У цьому Порядку поняття “жорстоке поводження з дитиною” означає будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім’ї або поза нею.

Поняття “дитина” у даному Порядку означає особу у віці до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Розділ 2. Порядок подання та реєстрація звернень та повідомлень


2.1. Звернення
(повідомлення) про факти жорстокого поводження з дитиною подаються як самою дитиною, так і фізичними особами за місцем їх проживання за наявності фактів такого поводження або при реальній загрозі їх учинення.

2.2. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймаються посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров’я, управлінь у справах сім’ї та молоді, центрів соціальних служб для молоді та передаються для реєстрації до відповідного територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення).

2.3. Діти, які зазнали жорстокого поводження (або щодо яких існує загроза його вчинення), також можуть бути виявлені під час проведення рейдів служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, через мережу “телефонів довіри” тощо. У цьому разі кожен виявлений факт документується і передається до територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх за місцем проживання дитини.

2.4. Усні повідомлення перед передачею їх до служби у справах неповнолітніх оформлюються письмово посадовою особою, яка отримала повідомлення з позначкою, від кого та коли (дата, час) отримано повідомлення.

2.5. Реєстрація повідомлень та звернень, отриманих службою у справах неповнолітніх, проводиться у відповідності до вимог Закону України “Про звернення громадян”.

2.6. Не допускається розголошення відомостей по суті звернення дитини, з’ясування додаткової інформації, що не стосується суті звернення. Ця заборона не поширюється на посадових осіб, які мають відношення до вирішення справи. На прохання дитини, висловленого в будь-якій формі, не підлягають розголошенню її прізвище, місце проживання, навчання або роботи.

Розділ 3. Розгляд звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження
з дітьми або реальної загрози його вчинення

3.1. Загальні питання розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення:

3.1.1. Координатором заходів щодо захисту дітей від жорстокого поводження з ними або реальної загрози його вчинення є служба у справах неповнолітніх.

3.1.2. Якщо в заяві (інформації офіційних органів) вбачається ознака злочину чи загроза його вчинення, вона обов’язково передається органу внутрішніх справ для вжиття заходів.

3.1.3. Усі заяви та повідомлення з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення в обов’язковому порядку реєструються у відповідному журналі обліку заяв та повідомлень.

3.1.4. У разі необхідності зазначені в Порядку установи (служби) організовують надання невідкладної медичної (викликають швидку допомогу), психологічної та інших видів допомоги дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження.

3.2. Служби у справах неповнолітніх:

3.2.1. Ведуть загальний облік дітей, які зазнали жорстокого поводження, та сімей, у яких діти зазнали жорстокого поводження.

3.2.2. Координують діяльність органів освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ щодо профілактики та припинення фактів жорстокого поводження з дітьми.

3.2.3. Надають необхідну допомогу дитині, яка зазнала жорстокого поводження, та в разі загрози його вчинення вживають заходів до попередження жорстокого поводження щодо дитини.

3.2.4. Направляють дитину для обстеження стану її здоров’я до установ і закладів охорони здоров’я з метою документування фактів жорстокого поводження, надання дитині необхідної медичної допомоги, у тому числі лікування в стаціонарі.

3.2.5. Уживають невідкладних заходів до ліквідації наслідків і загрози неправомірних дій щодо дитини; у разі потреби разом з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх розв’язують питання про тимчасове вилучення дитини із середовища, де вона зазнала жорстокого поводження, та про подальше її влаштування.

3.2.6. Спільно з центрами соціальних служб для молоді надають необхідну соціально-психологічну допомогу, проводять профілактичну та роз’яснювальну роботу щодо наслідків жорстокого поводження з дітьми.

3.2.7. Представляють, у разі необхідності, інтереси дитини в суді.

3.3. Органи внутрішніх справ:

3.3.1. Працівники органів внутрішніх справ, у тому числі кримінальної міліції у справах неповнолітніх, здійснюють прийняття інформації про випадки жорстокого поводження з дітьми цілодобово. Повідомлення зобов’язані приймати всі працівники органів внутрішніх справ.

3.3.2 У разі усного звернення або телефонного повідомлення працівником органу внутрішніх справ складається протокол цього звернення чи повідомлення.

3.3.3. Усі звернення та інформації з приводу жорстокого поводження з дітьми, у яких вбачаються ознаки злочинний діянь або загроза їх учинення, обов’язково реєструються в черговій частині органу внутрішніх справ. Інші заяви та скарги, які надходять поштою, реєструються в канцелярії органу внутрішніх справ і, якщо вони потребують додаткової перевірки, розглядаються в терміни, визначені законодавством.

3.3.4. Усі звернення та повідомлення щодо жорстокого поводження з дітьми розглядає керівництво органу внутрішніх справ і дає конкретні вказівки працівникам кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо необхідних матеріалів для подальшого прийняття рішення згідно із законодавством. Після перевірки викладених у зверненні фактів керівник органу внутрішніх справ приймає рішення про притягнення винних осіб до відповідальності.

3.3.5. Якщо питання, порушені в заяві дитини, не належить до компетенції органів внутрішніх справ, працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх переадресовують їх за належністю і повідомляють про це відповідну службу у справах неповнолітніх та автора звернення (повідомлення).

3.3.6. Працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх тісно співпрацюють із службами у справах неповнолітніх, центрами соціальних служб для молоді, органами прокуратури, освіти, навчальними закладами, закладами охорони здоров’я відповідно до законодавства.

3.3.7. У разі потреби термінового вилучення дитини із сім’ї, де батьки чи особи, що їх замінюють, жорстоко поводяться з нею, працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх спільно зі службами у справах неповнолітніх вирішують питання щодо подальшого влаштування дитини.

3.3.8. За всіма фактами жорстокого поводження з дітьми та результатами розгляду працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх зобов’язані інформувати:

заявника;
службу у справах неповнолітніх;
батьків дитини або осіб, які їх замінюють (за згодою дитини);
у разі необхідності, органи прокуратури та суд.

3.4. Органи та заклади освіти:

3.4.1. Здійснюють приймання заяв та повідомлень про випадки жорстокого поводження з дітьми.

3.4.2. Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення.

3.4.3. Уживають заходів до виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми у навчальних закладах, притягують до дисциплінарної відповідальності співробітників, учнів та інших осіб, які допускають жорстоке поводження з дітьми.

3.4.4. Керівники навчальних закладів зобов’язують педагогічних працівників, зокрема класних керівників, проводити попереджувальну роботу з батьками з метою недопущення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім’ях, а також відстежувати подібні випадки з боку інших учнів.

3.4.5. Класні керівники організовують роботу з батьками щодо роз’яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім’ях, а також з особами, що становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпає від реальної загрози його вчинення.

3.5.Органи та заклади охорони здоров’я:

3.5.1. Лікувально-профілактичні установи та заклади цілодобово здійснюють приймання дітей, які зазнали жорстокого поводження, та надають їм потрібну медичну допомогу.

3.5.2. При обстеженні дитини медичні працівники звертають увагу на ушкодження, що могли виникнути внаслідок жорстокого поводження з дитиною, та повідомляють про це дільничного педіатра, орган внутрішніх справ та відповідну службу у справах неповнолітніх.

3.5.3. У разі виявлення або надходження звернень чи повідомлень з приводу жорстокого поводження проводять медико-соціальну реабілітацію дітей, які потерпіли внаслідок жорстокого поводження.

3.6. Управління (відділи) у справах сім’ї та молоді:

3.6.1. Здійснюють приймання та розгляд звернень і повідомлень про випадки жорстокого поводження з дітьми.

3.6.2. Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення.

3.6.3. Направляють дітей, які зазнали жорстокого поводження, та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза його вчинення, до спеціалізованих установ для надання допомоги (кризові центри соціально-психологічної допомоги, притулки, центри медико-соціальної реабілітації, прийомні сім’ї).

3.6.4. Проводять профілактичну, роз’яснювальну роботу серед громадськості щодо попередження жорстокого поводження з дітьми.

3.7. Центри соціальних служб для молоді:

3.7.1. Здійснюють приймання заяв та повідомлень про випадки жорстокого поводження щодо дитини.

3.7.2. Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення.

3.7.3. У разі необхідності надають первинну (під час звернення) соціально-психологічну допомогу дітям, які постраждали від жорстокого поводження.

3.7.4. Надають правові, психологічні, соціально-медичні та соціально-психологічні послуги з метою збереження соціального статусу та повноцінної життєдіяльності, адаптування у суспільстві дітей, які постраждали від жорстокого поводження.

3.8. Притулок для неповнолітніх та центр соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх

3.8.1. Діти, які постраждали від жорстокого поводження, а також діти із сімей, перебування в яких загрожує їх здоров’ю чи життю, мають можливість цілодобово звернутися до притулку для неповнолітніх або центру соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх.

3.8.2. Підставою для прийняття дитини є звернення дитини (усне або письмове) до адміністрації закладу за допомогою, яке обов’язково реєструється та невідкладно розглядається керівництвом закладу.

3.9. Всеукраїнська дитяча лінія (8-800-500-21-80) та система телефонів довіри:

3.9.1. Безкоштовно, конфіденційно та анонімно надає консультації і психологічну допомогу дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження з нею.

3.9.2. Надає дитині інформацію про роботу служб у справах неповнолітніх, відділів у справах сім’ї та молоді, соціальних служб для молоді, органів опіки і піклування, освіти і науки, охорони здоров’я, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, неурядових організацій, які працюють в інтересах дітей.

3.9.3. Інформує відповідну службу у справах неповнолітніх про факт жорстокого поводження (у разі якщо така дитина погодилася повідомити свою адресу проживання) з метою оперативного втручання та надання допомоги. Начальник управління з питань дитинства Л.Ю.Якименко

{ Документ отримано з офіційного джерела – zakon.rada.gov.ua }

___________________________________________________________________________

Правила дорожнього руху
 

Шановні дорослі, батьки!

Нагадуємо, що найбільш типовими порушеннями правил дорожнього руху дітьми є раптовий вихід на проїзну частину дороги перед автомобілем, який близько рухається, перехід вулиці у невстановленому місці, чи на забороняючий сигнал світлофору, ігри поблизу дороги, їзда на велосипедах і мопедах по проїзній частині.

При проїзді в місцях, де встановлений знак «Діти», на зупинках транспорту загального користування, поблизу житлових мікрорайонів необхідно знизити швидкість і бути гранично уважним.

Слідкуйте і контролюйте де і як проводять свій час ваші діти! Щоденно нагадуйте їм про небезпеку на дорогах

___________________________________________________________________________

Батькам на замітку!

 

Батьки  і  діти  Вічне питання. У всі часи діти мріяли і мріють про дружні стосунки з батьками,про  відверті  розмови.  Але  далеко не кожному  вдається  налагодити такий  контакт. Ще важче це зробити, коли йдеться про навчання. Часто доводиться чути скарги від батьків  на те, що діти неслухняні, вередливі, вперті. І потай заздрять тим, у кого вони слухняні. Звичайно, з такими дітьми немає жодних проблем, адже вони завжди виконують накази батьків, гарно поводяться у школі, слухаються учителів.

 Однак не дуже треба цьому радіти. На думку психологів, невміння наполягати на своєму, невміння незалежно поводитися – моральна слабкість. А це небезпечно! Такі діти живуть за наказами, ними легко керувати і маніпулювати. Вони робитимуть усе, щоб отримати схвалення від оточення. Але й у них є своє “Я”, яке їм доводиться постійно стримувати і приховувати. Також діти відчувають по відношенню до себе несправедливість, а реакцію на цю несправедливість (агресію) ховають глибоко всередині. Доведено, що внутрішня агресія дуже шкодить здоров’ю. У дітей знижується самооцінка, виникають комплекси вини і неповноцінності.

 У підлітковому віці такі діти прагнуть вирватися з-під батьківської опіки, часто опиняються у поганому товаристві, приймають рішення, але не хочуть брати на себе відповідальність за наслідки.

Коли батьки бажають мати слухняну дитину, то треба пам’ятати, що завжди її розвиток, особливо особистісний, у таких випадках гальмується.  Батьки мають виховувати і розвивати в дитині здорову реакцію на будь-яку життєву ситуацію, незалежність, самостійність, вміння відстоювати власну позицію і почуття власної гідності.

___________________________________________________________________________

Анкета «Таланти дитини, як їх виявити»

(методика А. де Хана і Г. Кафа)

Ваша дитина обов’язково має обдарованість в одній з восьми сфер людської діяльності. Оцінити правильність вашого припущення про здібності дитини допоможе тест.

Оцініть в балах (від 2 до 5) кожну характерну ознаку. Якщо якась характеристика особливо підходить — 5 балів, «добре» — 4 бали і т. д., але не менше 2 балів. Потім необхідно підбити суму балів кожного розділу. Отриману суму поділіть на кількість ознак таких талантів. Наприклад, суму балів, яка оцінює технічні здібності, необхідно поділити на шість.

1. У вашої дитини очевидні технічні здібності, якщо вона:

1)  цікавиться різними механізмами і машинами;

2)  любить конструювати моделі, прилади;

3)  сама «докопується» до причин несправностей і «капризів» механізмів, любить загадкові несправності і збої в роботі механізмів;

4)  намагається лагодити несправні механізми, використовувати старі деталі для створення нових іграшок, приладів, поробок, знаходить оригінальні рішення;

5)  любить і вміє малювати («бачить») креслення та ескізи;

6)  цікавиться спеціальною, навіть дорослою технічною літературою.

2. Ваша дитина має музичний талант, якщо вона:

1)  любить музику і музичні записи, завжди прагне туди, де можна послухати музику;

2)  дуже швидко й легко відгукується на ритм і мелодію, уважно вслухається в них і запам’ятовує;

3)  якщо співає чи грає на музичному інструменті, вкладає у виконання багато почуттів і енергії, свій настрій;

4)  створює власні мелодії;

5)  навчилася або вчиться грати на якомусь музичному інструменті.

3. У вашої дитини здібності до дослідницької діяльності, якщо вона:

1)  наділена яскраво вираженою здібністю до розуміння абстрактних понять, до узагальнень;

2)  вміє чутко виразити словами чужу думку або спостереження, причому нерідко висловлює не з метою похвалитися, а для себе;

3)  виявляє інтерес до науково-популярних видань, дорослих статей і книг, випереджаючи однолітків, причому віддає перевагу цій, а не розважальній літературі;

4)  із задоволення проводить час за створенням власних проектів, схем, конструкцій, колекцій;

5)  не занепадає духом і ненадовго охолоджується щодо роботи, якщо її винахід не підтриманий або осміяний.

4. Артистичний талант виявляється в дитини, якщо вона:

1)  часто, коли їй бракує слів, виражає свої емоції мімікою, жестами, рухами;

2)  прагне викликати емоційні реакції в інших, коли із захватом про щось розповідає;

3)  змінює тональність і вираз голосу, мимоволі наслідуючи людину, про яку розповідає;

4)  із великим задоволенням виступає перед аудиторією, причому прагне, щоб її глядачами були дорослі;

5)  із вражаючою вас легкістю «переживає» чиїсь звички, пози, вирази;

6)  пластична і відкрита до всього нового;

7)  любить і розуміє значення красивого або характерного одягу.

5. У вашої дитини непересічний інтелект, якщо вона:

1)  добре міркує, ясно мислить, розуміє недосказане, вловлює причини й мотиви вчинків інших людей;

2)  має гарну пам’ять;

3)  легко й швидко вловлює нову пізнавальну інформацію;

4)  ставить багато продуманих і виправданих ситуацією запитань;

5)  цікавиться книгами, причому за власною програмою;

6)  переганяє своїх однолітків у знаннях;

7)  набагато ширше й краще за своїх однолітків інформована про події та проблеми, які не стосуються її безпосередньо;

8)  має почуття власної гідності і здорового глузду, розважлива не за своїми роками;

9)  дуже сприйнятлива, спостережлива, швидко реагує на все нове і несподіване в житті.

6. Якщо у вашої дитини спортивний талант:

1)  вона енергійна й увесь час намагається працювати, рухатися;

2)  вона смілива до нерозсудливості і не боїться синців і гуль;

3)  вона майже завжди перемагає в «баталіях» або будь-якій спортивній грі;

4)  невідомо, коли навчилася легко вправлятися з ковзанами, лижами, м’ячами;

5)  краще за багатьох однолітків фізично розвинена й координує свої рухи, рухається легко, пластично;

6)  замість книг і спокійних розваг віддає перевагу іграм, змаганням, навіть безцільній біганині;

7)  здається, ніколи серйозно не втомлюється;

8)  неважливо, цікавиться вона всіма видами спорту чи якимось одним, але в неї є свій герой-спортсмен, якого вона наслідує.

7. У вашої дитини літературні обдарування, якщо вона:

1)  розповідаючи про що-небудь, вміє дотримуватися вибраного сюжету, не губить основної думки;

2)  любить фантазувати або імпровізувати на тему дійсної події, причому надавати події щось нове і незвичайне;

3)  вибирає у своїх оповіданнях ті слова, які добре передають емоційні почуття героїв сюжету;

4)  зображує персонажів своїх фантазій живими і цікавими;

5)  любить, усамітнившись, вигадувати оповідання, можливо, про власне життя.

8. І, нарешті, художні здібності вашої дитини можуть виявлятися в тому, що вона:

1)  не знаходячи слів, вдається до малювання або ліплення для того, щоб виразити свої почуття або настрій;

2)  у своїх малюнках відтворює розмаїття предметів, людей, тварин, ситуацій, а не «зациклюється» на зображенні чогось, що цілком вийшло;

3)  серйозно ставиться до витворів мистецтва, стає вдумливою і дуже серйозною, коли її увагу привертає якийсь витвір мистецтва або пейзаж;

4)  із задоволенням ліпить, малює, креслить, комбінує матеріали та фарби;

5)  прагне створити який-небудь твір, який очевидно має прикладне значення: прикраси для дому, одягу чи щось подібне;

6)  не боїться висловлювати власну думку, навіть про класичний твір, причому може спробувати критикувати, наводячи цілком розумні доводи.

 

Поради батькам першокласників

WEDBELL

  От-от і у вашої дитини розпочнеться в житті новий етап – вперше піде до школи. Від того, наскільки безболісним стане для неї цей перехід, багато в чому залежатиме любов-нелюбов малюка до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому професійні педагоги радять за останні літні деньки підготувати дитину до нового кроку. Валерія Кукса, дитячий психолог Київського центру сімейної дитячої психології запропонувала 10 порад для батьків, як це найкраще зробити. 

 1. Не перевантажуйте новою інформацією.

  За час, що залишився, ніяких «хвостів» не підтягнете. А якщо насідати на дитину із читанням і рахуванням, можна викликати в неї негативні емоції із приводу школи. Звичайно, почитати трошки, порішати нескладні приклади можна, але все це має відбуватися в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільнятам важливо по кілька разів читати ті самі книжки. Вони, впізнаючи «матеріал», намагаються підказати оповідачеві, що буде далі, поправляють, якщо він припустився неточності. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютно нескладно вже на першому уроці висловити свою «дорослу думку».

 2. Розповідайте позитивні історії зі свого шкільного життя

 Важливо сформувати в майбутнього школяра позитивне ставлення до школи. Якщо дитина хоче вчитися й упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов’язаний з новими правилами й розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно переборено. Для цього частіше розповідайте малюкові кумедні історії зі свого шкільного життя.

  3. Не наголошуйте на оцінках  

  Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають стращати: «Читай, а то двійки мені приноситимеш». Навпаки – важливо акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти довідаєшся багато нового, у тебе з’являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати.

  4. Не лякайте школою

  У жодному разі не ведіть при дитині розмови, що в нього «закінчилося дитинство», у нього, мовляв, бідненького, починаються трудові будні. Навіть в жартівливій формі не лякайте школою. Не вартує при маляті також обговорювати майбутні витрати, нарікаючи на дорожнечу форми чи канцтоварів.

  5. Купуйте шкільні приналежності разом із дитиною

  Усі шкільні приналежності варто купувати з дитиною, тоді вона виявляється залученою в процес підготовки до першого вересня. Нехай дитя саме вибере собі портфель, ручки, олівці, зошити. А вдома не ховайте покупки в шафу – хай дитина звикне до нових речей. Нехай вона складає портфель, носить його по квартирі, розкладає на столі зошити й олівці, тоді прості вказівки вчителя: «Дістаньте ручку або зошит у лінійку» не викличуть у неї труднощів: вона чітко знатиме, де в неї що лежить. Добре також із дитиною погуляти біля школи..

  6. Грайте в школу

  Нехай всі іграшки підуть у перший клас, а найулюбленіша мама стане вчителькою. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як попроситися в туалет, що робити на перерві (15-хвилинні «уроки» повинні чергуватися п’ятихвилинними «перервами).

 7. Почніть жити за новим розпорядком

  За місяць до школи потрібно плавно підганяти режим дня до нового розпорядку. Намагайтеся, щоб дитина лягала спати не пізніше десятої вечора, а вставала о 7-8 ранку. Поясніть, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг. Все це допоможе маляті краще зрозуміти, як формується його день.

  8. Потоваришуйте дитину з годинником

  Необхідна для школи навичка – орієнтація в часі. Якщо маля ще не розбирається в годинах, навчіть його. Багатьом дітям легше орієнтуватися за електронними годинниками. Дитина повинна знати, що значить чверть години, півгодини, через годину. Повісьте в її кімнаті годинник, аби дитина могла дізнаватися час.  Під час читання, гри або їжі можна поставити годинник на стіл і звернути увагу малюка на те, о котрій почалася дія й коли вона закінчилася.

  9. Більше командних ігор

  Щоб розвивати в маляти вміння підкорятися шкільним правилам, використовуйте командні ігри. Завдяки їм дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежатиме результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, – це спокійне ставлення до програшу.

  10. Тренуйте увагу і пам’ять

  Гарна гра на уважність: усім дається однаковий текст, відмічається час,  за який потрібно якнайбільше і якнайшвидше знайти й викреслити літер «с». Проводьте спочатку «заняття» по 10 хвилин, і поступово доведіть до 15 – до тривалості уроку в школі. Тоді дитину не будуть так лякати нескінченні хвилини занять. Ще можна часто грати у «Відвернися й назви». Розкладіть на столі іграшки й дайте дитині подивитися на них протягом однієї хвилини. Потім вона відвертається й називає іграшки, що лежать на столі. Ускладнюйте завдання: додавайте іграшки, скорочуйте час на запам’ятовування. Можна замінити іграшку іншою – дитина, повернувшись, повинна розповісти, що змінилося.

Залишити відповідь